Для батьків

Що таке карантин?

Медико-санітарні правила ВООЗ кажуть, що карантин – це відокремлення заражених людей та об'єктів або таких, щодо яких є підозра у зараженні. Мета – попередити можливе розповсюдження інфекції

За українським законом карантин – це заходи, що мають на меті запобігти поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Ініціює ці заходи Міністерство охорони здоров'я, а запроваджує або скасовує – Кабінет міністрів. 

Уряд негайно повідомляє населенню про своє рішення, в якому мають бути вказані обставини, що призвели до карантину, його межі, необхідні заходи, виконавці цих заходів і терміни проведення.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Для дитини важливим є:

   наявність місця, де вона може спокійно поговорити про своє життя;

   можливість виговоритися й послухати інших;     те, що коли ми розмовляємо одне з одним, ми ділимося переживаннями  й у результаті відчуваємо спільність наших проблем, бачимо, що ми потрібні  й що є ті, хто розуміє нас.

Для батьків важливо:

    виявляти зацікавленість і з розумінням ставитися до думки дитини;

    щиро й докладно обговорювати переживання дітей, їхні проблеми;

    пояснювати, що припустимим є прояв будь-яких почуттів, але не будь-якої поведінки;

    навчити дитину щиро  висловлювати свої почуття, але при цьому поводитися шанобливо стосовно інших;     навчити дитину слухати й розуміти інших;

     навчити дитину поважати думку інших;

     навчити дитину дотримуватися соціальних норм і правил;

    навчити дитину розв’язувати проблеми, суперечності й конфлікти,

    що виникають.

Для батьків важливо розуміти:

 усі люди потребують зацікавленості, особливо наші діти;     усі навколо потребують шанобливого ставлення до своїх почуттів, особливо наші діти;

    усі потребують досвіду усвідомлюваних переживань, особливо наші діти;

    усі потребують досвіду спільної радості  й задоволення, особливо наші діти.

Важливо допомогти дитині:

     
усвідомити свої цінності й визначити власні пріоритети в житті;

   навчитися бути терпимою, гнучкою і уважною;

    навчитися розуміти свої страхи;

    зрозуміти, що взаємини людей – велика цінність, їх важливо вміти  підтримувати;

   навчитися пояснювати іншим, що вона хоче, що відчуває, думає,  розуміє, щоб вона пам’ятала, що інші не можуть читати її думок;    навчитися не ображати інших;

   завжди шукати сенс у всьому й, насамперед, сенс життя;

   цінувати правду;    доводити розпочату справу до кінця;

ï     навчитися разом з іншими творити життя;

ï     установлювати й підтримувати контакти з іншими дітьми;

ï     навчитися співчуття й готовності допомогти іншим;

ï     навчитися спілкування з найрізноманітнішими категоріями людей

        

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ

         У домашній  програмі корекції дітей із синдромом дефіциту уваги та

 гіперактивності повинен переважати  поведінковий аспект, тобто слід  дотримуватись

 таких умов:

1.     Зміна поведінки дорослого і його ставлення до дитини:

  виявляйте твердість і послідовність у вихованні;

ï     пам’ятайте: надмірні балакучість, рухливість, недисциплінованість –  не є навмисним;

    контролюйте поведінку дитину, не нав’язуючи їй жорстоких

не вказуйте дитині категорично, уникайте  слів „ні” „не можна”;

 будуйте взаємини з дитиною на взаєморозумінні й довірі;

   реагуйте на дії дитини у несподіваний спосіб (пожартуйте, повторіть  дії дитини, сфотографуйте дитину, залишіть у кімнаті саму та ін.);    повторюйте свої прохання тими самими словами багато разів;

  не наполягайте на тому, щоб дитина обов’язково вибачилась за свій вчинок;

  вислухайте те, що хоче сказати дитина.

2.   Зміна психологічного мікроклімату в родині:

    приділяйте дитині достатньо уваги;

     проводьте дозвілля всією родиною;

   не сваріться у присутності дитини.

3.   Організація режиму дня та місця для занять:

    установіть твердий розпорядок дня для дитини та всіх членів родини;

    знижуйте вплив відволікаючих факторів під час виконання дитиною  завдання;

ï     зменшіть тривалість заняття дитини на комп’ютері й перегляду  телевізійних передач;

   уникайте по можливості значних скупчень людей;

Пам’ятайте: перевтома сприяє зниженню

 самоконтролю та зростанню  гіперактивності;

4.   Спеціальна програма поведінки:

    забудьте про фізичне виховання! Якщо є необхідність удатися  до покарання, 

то доцільно використати спокійне сидіння в певному  місці для негативного відпочинку;

     частіше хваліть дитину; поріг чутливість до негативних стимулів  дуже низький, тому гіперактивні діти не сприймають догани й покарання,  однак чутливі до заохочень;

    складіть обов’язків дитини й повісьте його на стіну, підпишіть угоду  на окремі випадки робіт;

    виховуйте в дітях навички керування гнівом та агресією;

    не намагайтеся запобігти наслідкам безпам’ятності дитини;

     не дозволяйте відкладати виконання завдання на інший час;

    не давайте дитині доручень, що не відповідають рівню її розвитку,  віку та здібностям;

     допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це  найважчий етап;

     не давайте одночасно Ілька вказівок. Завдання не повинне мати  складну конструкцію або складатися з декількох ланок;

     поясніть гіперактивній дитині її проблеми й навчіть їх розв’язувати.

Пам’ятайте: для дитини зі СДУГ найдійовішими є такі „засоби переконання”:

     позбавлення задоволення, ласощів, привілеїв;

 заборона приємної діяльності, телефонних розмов;

    прийом „вимкненого часу” (ізоляція, лава штрафників, домашній арешт,  дострокове відправлення в ліжко);

    просте втримання в „залізних обіймах”;

   позачергове чергування по кухні та ін.

   Під час корекції  поведінки дитину значну роль відіграє методика  „позитивної моделі”, яка полягає в постійному заохоченні бажаної поведінки й ігноруванні небажаної. Необхідною умовою успіху є розуміння проблем своєї дитини батьками.

Пам’ятайте: СДУГ – це патологія, яка вимагає, вимагає своєчасно діагностики й комплексної корекції ( психологічної, медичної, педагогічної).

  «КОМП’ЮТЕР: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ»

Лекція для батьків

У наш час стрімко розвивається техніка, з’являються нові інформаційні технології. Здавалося б, не так уже й давно персональні комп’ютери були дивиною, а зараз вони є майже в кожному офісі, магазині. Все більше комп’ютерів з’являється вдома, мобільні телефони за своїми можливостями наближаються до комп’юерів, у яких є все – від органайзера до ігор. Звичайно, комп’ютери значно полегшують наше життя – в цьому їх безперечний «плюс». Про переваги комп’ютерів знають навіть малюки.

Але поряд з тим:

Праюючи в приміщенні, комп’ютер суттєво змінює якість цого внутрішнього середовища, а саме:

–   підвищуються температура приміщення (якщо в приміщенні знаходиться кілька комп’ютерів, різниця може становити до 10^oС);

–   підвищується шум;

–   змінюється природне співвідношення важких та легких аероіонів – в природі воно врівноважене, а якщо працює комп’ютер, в повітрі переважають важкі аероіони, що може призвести до появи головного болю, сонливості, апатії, передчасної стомлюваності тощо;

–   відіомонітор на базі електронно-променевих трубок є джерелом випромінювання електромагнітного поля різної частоти: найбільше випромінювання здійснює бокова і задня панелі відеомонітора.

Люди, які часто працюють чи грають за комп’ютером, помічають, що в них болить спина від сидіння у статичній позі, шкідливо діє також випромінювання екранів комп’ютерів тощо. Тобто люди найбільше звертають увагу на шкідливість комп’ютерів для фізичного здоров’я.

А як комп’ютери діють на психіку людей?

На це все більше звертають увагу лікарі та вчені. Дехто вважає, що лише на Заході зафіксовано випадки так званої залежності від комп’ютерів, яка іноді стає схожою на залежність від наркотиків. Але в цьому ми вже сьогодні швидко наздоганяємо Захід: випадки залежності від комп’ютерів є і в нашій країні.

Існує чотири стадії розвитку психічної залежності від комп’ютерних ігор:

–   стадія легкого захоплення;

–   стадія захопленості;

–   стадія залежності;

–   стадія прихильності.

Спершу захоплення проходить етап адаптації, людина «входить» в азарт, потім настає період різкого зростання, швидкого формування залежності. Залежність сягає максимуму, це залежить від індивідуальних особливостей особистості й середовища. Далі сила залежності на якийсь час залишається стійкою, а відтак іде на спад,знову фіксується на певному рівні й залишається стійкою тривалий час. Цікаво, що навіть після усвідомлення практичної марності ігрової діяльності людина не може повністю відмовитися від неї. Це доводить наявність досить високої стійкої психологічної залежності від комп’ютерних ігор, хоча її «глибина» і сила впливу на людину після проходження «кризи» вже не такі сильні.

І головне для тих, хто вже в залежності – памятайте, вирішальний фактор у подоланні комп’ютерної залежності – робота над собою.

Діяльність класного  керівника.

    Робота з батьками

Умовою успішної виховної діяльності з учнями є співробітництво класного керівника з батьками, адже родина впливала і продовжує значно впливати на процес розвитку особистості дитини

Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу - це важлива й відповідальна задача вчителя. Рішення даної задачі представляється можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями діяльності класного керівника з батьками:

·   вивчення родин учнів;

·   педагогічна освіта батьків;

·   забезпечення участі батьків у підготовці та проведенні колективних справ у класі;

·   педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;

·   індивідуальна робота з батьками;

·   інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнів.

Робота в кожному з перерахованих напрямів складається з певної сукупності форм і способів діяльності. Їх вибір обумовлений цілями й задачами виховної роботи, особистісними та професійними особливостями класного наставника, традиціями школи та класу, своєрідністю складу учнів та їхніх батьків, тенденціями розвитку виховних відносин у класному колективі, принципами взаємодії вчителя й батьків.

Порада вченого. Професор Н. Щуркова радить класному керівнику будувати взаємодію з батьками на основі таких основних ідей-принципів, як:

·   звертання до почуття батьківської любові та її повага;

·   уміння розглянути в кожному учні позитивні сторони, що дозволяють давати характеристику дітям з висування випереджальної позитивної оцінки;

·   висока повага особистості батька й матері, їх батьківської турботи, їх трудової та громадської діяльності.

Які форми та методи роботи з батьками може використовувати вчитель? Постараємось відповісти на це запитання з огляду на раніше виділені нами напрями роботи класного керівника з батьками учнів.

Вивчення родин учнів дозволяє класному керівнику краще довідатись про дітей та їхніх батьків, зрозуміти стиль життя родин, ознайомитися з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей напрям діяльності класного керівника відбивається у плані такими формами роботи, як відвідування родин учнів, анкетування, твори про родину, конкурс творчих робіт учнів «Моя родина», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банку даних про родину та сімейне виховання.

Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу здійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування виховної роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування театрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт, дні здоров'я; допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати; участь в обладнанні кабінету й виготовленні наочного приладдя; організація міні-гуртків і клубів.

Педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу відбивається в таких пунктах плану виховної роботи: вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, оточуючим соціумом, громадськістю.

Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розвивального впливу на особистість дитини. Тому класний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.

Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнів здійснюється класним керівником за допомогою тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів-характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів подяки.

Розділ «Вивчення стану й ефективності виховного процесу у класі» -обумовлюється тим, що за відсутності достовірної, підданої ретельному аналізу інформації про розвиток особистості учнів, формування колективу класу, стан і результати виховного процесу ставиться під сумнів педагогічна доцільність усієї досить складної та трудомісткої діяльності вчителя та його колег.

Як об'єкти дослідження стану й ефективності виховного процесу у класі можуть бути вибрані:

а) розвиток особистості учнів;

б) формування класного колективу;

в) наявність в учнів та їхніх батьків почуття задоволеності життєдіяльністю у класі.

При вивченні процесу й результатів розвитку особистості учнів класному керівнику варто скористатись діагностичними розробками вчених. Наприклад, хорошою підказкою педагогу є розроблена професором Н. Масловою діагностична схема «Загальний рівень розвитку особистості школяра».

Порада вченого. Доктор педагогічних наук Н. Маслова пропонує вивчати процес і результати розвитку особистості дитини за такою схемою.

1. Збір загальних відомостей про школяра: стать, вік, стан здоров'я й фізичного розвитку, умови життя в родині (склад родини, наявність інших дітей, матеріально-побутове становище, освітній, трудовий, моральний статус батьків, ставлення старших до дитини, застосування заохочень, покарань).

2. Знайомство з режимом дня школяра, використанням вільного часу, участю в домашній праці.

3. Виявлення основних характерологічних особливостей школяра (переважний настрій, прояви самостійності, свободи, працьовитості, допитливості, товариськості й ін.).

4. Виявлення основних реакцій школяра на різний тон і характер звертання до нього: задушевність, прохання, суворість, пред'явлення вимог (шляхом спостереження).

5. Визначення здатності школяра управляти своїми почуттями, бажаннями, потребами шляхом спостереження в конфліктних ситуаціях і ситуаціях вільного вибору.

6. Вплив самооцінки школяра, ступінь задоволеності собою, своєю поведінкою й успіхами, його вміння аналізувати свої вчинки та бачити себе з боку й у майбутньому.

7. Виявлення загального світогляду школяра, кола читання й інтересів, схильностей, ставлення до музики, телепередач, кіно, театру, суспільно-політичних подій. Культура мови.

8. Виявлення ставлення до навчальної праці (активність, наполегливість, старанність, самостійність, організованість у навчанні, інтерес до окремих навчальних предметів, відповідальність у виконанні домашніх завдань, мотиви навчання, ставлення до навчальних успіхів і невдач своїх товаришів).

9. Виявлення ставлення школяра до фізичної праці (звички й уміння обслуговувати себе, інтерес до виконання трудових доручень, прояв добровільності, ініціативи, самостійності, точності та швидкості у виконанні трудових справ, уміння працювати індивідуально й у колективі).

10. Визначення найбільш виражених спеціальних здібностей школяра (за результатами діяльності та провідних занять, особливо у вільний час).

11. Особливості спілкування школяра (стосунки з близькими, старшими, молодшими, однолітками, педагогами, незнайомими. За що цінує дорослих, товаришів, друзів? Чи здатний до дружби, співчуття іншим людям? Конфліктність у спілкуванні, ступінь авторитарності, становище в колективі, основні симпатії й антипатії школяра у спілкуванні).

12. Прояв моральних якостей у вчинках і поведінці школяра (чесність і справедливість, критичність і самокритичність, почуття власного достоїнства, відповідальність і дисциплінованість у справах і вчинках тощо).

13. Виявлення загальної спрямованості й рівня домагань особистості (особиста, суспільна, ділова спрямованість у діяльності й відносинах школяра; провідні мрії й ідеали та їх відображення в діяльності; адекватність, завищення чи заниження домагань особистості в діяльності та спілкуванні).

14. Виявлення особливостей темпераменту (прояв у діяльності та спілкуванні емоцій, частоти та швидкості їх зміни, швидкість і переключення уваги, темп діяльності, екстравертність чи інтровертність, слабкість, сила, урівноваженість, рухливість, інертність вищої нервової діяльності, ригідність чи пластичність).

При дослідженні процесів, що відбуваються у класному колективі, класному керівнику необхідно звернути увагу на такі важливі сторони життя колективу, як:

·   сформованість соціально вартісної спільної діяльності;

·   наявність пріоритетного (домінуючого) виду діяльності;

·   активність і самореалізація учнів у спільній діяльності;

·   стан емоційно-психологічних відносин;

·   стан ділових відносин;

·   наявність зв'язків з іншими групами й окремими індивідами;

·   розвиток учнівського самоврядування.

При пошуку відповіді на запитання: «Наскільки учні та їхні батьки задоволені життєдіяльністю у класному колективі?» у полі зору класного наставника повинні знаходитись такі аспекти, як комфортність і захищеність особистості учня, його ставлення до основних сторін життєдіяльності у класі; наявність у батьків почуття задоволеності результатами навчання й виховання своєї дитини, її становищем у класному колективі.

У ході діагностичної діяльності вчитель може використовувати різні прийоми та методи: педагогічне спостереження, соціологічне опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування, створення педагогічних ситуацій, методи експертної оцінки, індивідуальної та групової самооцінки, вивчення продуктів творчої діяльності учнів та ін. У технологічний арсенал класного керівника можна включити такі діагностичні засоби:

·       ігри «Лідер», «Кіностудія», «Морські командні навчання», «Подорож морем улюблених занять»;

·       тести «Роздуми про життєвий досвід» Н. Щуркової, «Задоволеність учнів шкільним життям» А. Андрєєва, «Задоволеність батьків роботою освітньої установи» Є. Степанова;

·       «Цветик-семицветик», «Ми - колектив? Ми - колектив... Ми - колектив!», «Який у нас колектив?»;

·       конкурс малюнків «Я в моєму класі» й ін.